Кабінет психолога

Консультаційні години:

вівторок з 16:00 до 18:00

Як перемогти зимову хандру

Сприймайте негативні обставини на роботі як тимчасове явище. Намагайтеся змінити їх на ліпші. Усвідомте причину, зробіть висновки, знайдіть вихід, але не прокручуйте у свідомості «фільм» про конфлікти або допущені помилки, не ставте в ньому «паузи» та не картайте себе. Якщо виникла проблема або назрів конфлікт, розв’яжіть їх вчасно, продумано й спокійно. Негативне запитання «За що?» перетворіть на позитивне «Для чого?». Помічайте свої успіхи й частіше хваліть себе. Знаходьте натхнення в задумі, який уже успішно реалізували. Витрачайте енергію на нові звершення. Не згадуйте попередні невдачі. Спілкуйтеся довше й частіше з людьми, які вам приємні. Будьте з ними щирі. Навчіться просити про допомогу. У вас може з’явитися страх, що колеги подумають, ніби ви не здатні впоратися з тим чи тим завданням. Однак, якщо ви правильно розподілите обов’язки, то ефективніше проявите свої професійні навички та якості. Не відмовляйтеся від допомоги. Прийнявши її, ви водночас робите щасливим і того, хто запропонував допомогу, і себе. Будьте професіоналом тільки на роботі. Не «забирайте» робочі переживання додому, щоб вони не «спалювали» ваш особистий час. Закінчивши роботу, поставте стілець під стіл, зачиніть двері й скажіть: «Усе, я вже не директор (вихователь тощо)». І далі будьте самим собою. Підтримуйте себе в хорошій фізичній формі. Між станом тіла й розумом тісний зв’язок: що більше ви тренуєте своє тіло, то міцнішими стають нерви. Фізично слабка людина вразливо відреагує на робочі проблеми, а фізично міцна — пожартує. Навчіться розслаблятися і фізично, і емоційно. Частіше робіть собі щось приємне. Самовиражайтеся. Знайдіть час для хобі.

ЗАПИТАЙ У ПСИХОЛОГА

ЯК ПРИВЧИТИ ДИТИНУ ДО САМОСТІЙНОСТІ?

  1. Намагайтесь якомога менше забороняти дитині.Тяга до самостійності закладена в кожній людині генетично. Батьки, обмежуючи її безкінечними «не можна» самі ж притупляють бажання діяти самостійно. Спочатку мама не дозволяє лізти на гірку чи гойдалку «Не можна, не лізь, бо впадеш», а потім дивується чому він не може пограти на майданчику сам?! Але всі ми хвилюємось про наших дітей. Що ж робити? Намагатися пропонувати способи, які категорично не забороняють робити дитині ті чи інші речі, наприклад, «на гірку можна, але зі мною поки ти не навчишся», «вазон з квітами чіпати можна, але легенько, не рвати», «пісок кидати можна, але так, щоб ні в кого і не влучив»…
  2. Дозвольте дітям робити вибір: «Ти хочеш одягнути сьогодні синю футболку або зелену з котиком?». Таким чином ми демонструємо дитині, що поважаємо її думку і заявляємо, що вона сильна і може сама брати на себе відповідальність за певні речі (ми формуємо здорову самооцінку).
  3. Навчіть дитину просити про допомогу і, коли вона щось робить або тільки намагається робити, ніколи не влазьте(звісно якщо це не шкодить здоров’ю) поки вона сама вас не попросить.Так ви вчите дитину самостійно долати труднощі.
  1. Перш ніж щось зробити замість дитини спробуйте словесно розказати малюкові як слід вчинити.Наприклад, «щоб застібнути блискавку, однією рукою притримуй замочок, а іншою тримай за низ», «щоб краще зняти шкарпетку, треба почати з п’яточки, спробуй», «щоб відкрити кришку, інколи треба спочатку натиснути, а потім прокрутити», «щоб постругати олівець треба спочатку вставити його, щільно притиснути і крутити,спробуй».
  2. Якщо дитина задає Вам запитання, спробуйте не відповідати одразу, а спитати її, як вона сама думає.Зазвичай дитина починає фантазувати і у висновку сама може відповісти на своє запитання. Ви завжди встигнете дати правильну відповідь. Якщо ж ви самі не знаєте відповідь на запитання, не шукайте її замість дитини, а запропонуйте малечі шукати відповідь за межами дому чи сім’ї (звичайно це для більш старших діток). Наприклад, «запитай у зоомагазині», «про це тобі можуть розповісти в магазині побутової техніки», «можна подивитись в мережі Internet».
  3. Бувають такі періоди, коли діти намагаються «зливатись» з батьками.(Мушу наголосити, що це нормальні періоди розвитку особистості). В таких випадках малеча просить робити все за них (навіть ті речі, які здавалося б дитина вже давно робить сама). В такі моменти треба вміти домовлятися з малечею, наприклад, «давай ти одягнеш правий кросівок, а я тобі лівий», «давай класти тобі в ротик суп по черзі – одну ложку я, іншу – ти», «давай разом спробуємо застібнути блискавку на куртці». Але намагайтесь не робити замість дитини. Просто підтримуйте її.
  4. В залежності від віку дитини, намагайтесь питати думку малечі коли вирішуєте сімейні справи. «Ти хочеш, щоб ми поїхали до бабусі сьогодні ввечері чи завтра вранці?»
  5. Якщо вас запитують про малечу в присутності неї самої, дозвольте дитині самій відповісти.І взагалі, не обговорюйте дитину в її присутності, неважливо, наскільки вона ще маленька. Коли діти чують, як їх обговорюють, вони відчувають себе предметами, власністю своїх батьків.
  6. Хваліть дитину за успішні прояви самостійності.Але не просто словом «молодець». Бажано, щоб похвала була описовою. Тобто, якщо дитина самостійно зібрала іграшки, доречно було б сказати: «я бачу чистий килим і складені в корзину іграшки, навіть той конструктор, який вже декілька днів лежить в кутку. А ще як ти гарно поскладав пазли! Так, що коробка тепер закривається! Мені дуже приємно заходити сюди. Молодець!» Завжди можна знайти, що описати.
  7. Намагайтесь вводити моменти змагання. Наприклад, дитина не хоче сама складати іграшки. Запропонуйте «давай, хто швидше складе ці кубики до кошика!». Можна сказати про заохочувальний приз (ні в якому разі не пропонуєте дорогі речі). Це може бути: додаткова серія мультифільму, додаткова цукерка, банан…
  8. Намагайтесь поступово зменшувати свою присутність і контроль за речами, які малюк вже навчився робити.
  9. І на останок – довіряйте власній дитині.
Вірте в те, що вона може справитися з будь-якими труднощами і завжди давайте їй шанс у цьому ще раз переконатися.

ЗАПИТАЙ У ПСИХОЛОГА

Для батьків майбутніх першокласників

про Нову українську школу

 

Шановні батьки!

Міністерство освіти та науки України видало посібник

Для батьків першокласників про Нову українську школу. 

З цього посібника ви дізнаєтесь про:

  • Що таке НУШ?
  • Як навчатимуть дітей в НУШ?
  • Яких компетентностей набуватимуть учні НУШ
  • Як оцінюватимуть школярів?
  • Що таке інтегровані уроки?
  • Інклюзивне навчання
  • Нове освітнє середовище
  • Який це новий учитель
  • Що таке педагогіка партнерства?
Завантажити посібник можна за посиланням https://mon.gov.ua/storage/app/media/nova-ukrainska-shkola/BROSHURE-NEW-SCHOOL_PRESS_WITH-LOGOS.pdf

ЩО ТАКЕ НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА?

Нова українська школа – це назва реформи загальної середньої освіти, яку зараз реалізовує Міністерство освіти і науки спільно з сотнями вчителів і управлінців з освіти по всій Україні. Нова українська школа – це освіта нових сенсів, дитиноцентризму і поваги до кожної людини. НУШ – це цікава, практикоорієнтована, безпечна і дружня до дитини школа. А для батьків вона – відкрита, чесна і націлена на співпрацю.

ЗАПИТАЙ У ПСИХОЛОГА

ЯК СКАЗАТИ “НЕ МОЖНА”, ЩОБ ДИТИНА ВАС ПОЧУЛА

  1. Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції. Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.
  2. Уникайте заборон.Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки … Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште прочиненими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА, якщо уникнути заборони не вдалося.
  3. Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами.Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб чудо-чадо чуло ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» …
  4. Пояснюйте причину.Якби вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б ваша перша реакція? Ви запитали б «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після ваших пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові. Якщо дитя ще не може зрозуміти, просто відволічіть або віднесіть його.
  5. Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною.Якщо ви проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або дратується – значить я поганий, вона мене більше не любить; веселиться – значить це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.
  6. Пропонуйте альтернативу.На кожне не можна, після пояснення причин, має бути своє можна. Обов’язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна і т.п. Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий … Але якщо відразу після заборони піде альтернатива – дитина сприймає це як можливість вибору.
  7. Будьте послідовні.Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це “ні”. Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним. АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами саме домовитися, а не продавила вас хниканням або ще чимось.
  8. Дуже важливою є система батьківських ТАБУ.Табу – це і є заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад «Не можна бити маму» або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.
І на останок нагадаємо: ЗАБОРОНЯТИ МОЖНА ТІЛЬКИ ДІЇ ДИТИНИ, А НЕ ПОЧУТТЯ, НЕ ЕМОЦІЇ.